«Уся гордість учителя –

в учнях, у зростанні зерен,

посіяних ним.»

Д. І. Менделєєв.

Важлива роль у системі шкільної освіти належить формуванню в учнів життєвих компетентностей, що допоможуть їм орієнтуватися в сучасному житті.

Процеси, що відбуваються сьогодні в нашій державі, зумовлені суперечностями соціального, економічного та політичного становлення, висувають важливе завдання для освіти – формування життєво компетентної особистості, здатної до самореалізації. Зміни відбуваються в усіх сферах діяльності людини. Руйнується старе, а його місце займає нове, пріоритети віддають інноваційним процесам, пов’язаним із пошуком нових якостей життя. Нова ситуація в суспільстві висуває принципово нові вимоги до вчителя, оскільки лише його творча особистість здатна до оновлення сучасної школи.Тому в освіті на першому місці опинилося формування життєво необхідних компетентностей школярів, тобто суми знань, умінь і навичок особистості, що дають їй можливість робити висновки про щось, висловлювати переконливу й авторитетну думку. Це вимагає перебудови діяльності педагога і, в першу чергу, його взаємодії з учнем на користь процесів саморозвитку й самоорганізації.

Всебічний розвиток мовлення – одна з найактуальніших проблем шкільного навчання. Організувати мовну діяльність дітей, озброїти їх умінням точно та образно висловлювати свої думки і почуття – мета роботи кожного вчителя. Програмою початкових класів передбачена робота над словом, реченням, текстом. Дітям пропонується ряд завдань, спрямованих на розвиток мовленнєвої активності, вправи для розвитку культури спілкування, планувати мовлення, будувати власні висловлювання.

Навичка читання - це основа, яка дозволить нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості, її формуванню приділяється максимальна увага на уроках читання.

         Зараз видається велика кількість барвистих підручників, існує багато різноманітних методик. Та навчити по-справжньому добре читати непросто. Крім підручників і методик, необхідно усвідомити і практично відпрацювати навички вмінь читати,  основою якого є знання особливостей механізму читання, вікових особливостей дітей. 

         Однак ці автоматизовані в процесі читання операції є складними і різнобічними.

         Тому-то важлива не тривалість, а частота читання.

         Щоурочні п'яти-семихвилинні читання, віршів, загадок,  деформованих текстів, виконання різного роду творчих завдань, промовляння скоромовок  дасть змогу викликати зацікавленість до читання, тим самим приведе до розвитку мовленнєвого апарата та підвищення якості і швидкості читання.

         Кожен вдалий урок читання - це творчість учителя не тільки на ґрунті солідної професійної освіченості, а й вияв його кругозору, уміння всебічно проаналізувати твір, що вивчається, відповідно і підібрати завдання творчого характеру по темі, постійної турботи про загальний розвиток дітей. Перебудова педагогічного мислення, утвердження ідей особистісно-зорієнтованого навчання, спрямованість на розвиток духовних потреб дитячої особистості, гуманізація відносин – усе це має знайти безпосередній вияв у організації читацької діяльності молодих школярів, яка є найважливішою складовою початкової освіти.